A.
А.ЛІ»МОГАДЫ, Магометанскаядгшастія, I
царстповаишап IVJ. Л'і>рііс;'іі и ГІспанінвъХИ и |
ХІП в к по Р. X. ОсЕіоііатель ея Абу-Абдаллахъ-Мохаммеді.-іібіп.І^улісртт.
(см. ЛСг)'Лбдалла.тъ),тлдавачиіт
себя за потоліі;а Хусейіга,сынаЛліеііа(см.^/.гнс)ь(),приііадлсжа.іъ
къпоколчшіюІ
Іусаммедіт, обптаишему въі Іагреб
у подошшл горъ Атласа, н былъ сыиъ
простаго слуияітеля прн мечетіг. Окончпнъ
курсъ ііаукъ въ Кордовіз, Ибнъ-Ту.ме]5ТТі,
для усовершенствоваігія позпапій свопхъ въ
богословіп, предпршшмалъ путешествіс по
Востоку, гд слушалъ многпхь славныхъ богослововъ,
между прочими въ Алсксаігд])ііг
Лбу-Бекра Тортушн, н въ Багдад-в знанспіітаго
учеішка его, Абу-Хампда Аль-Галаліг
(см. Лль-Газаліі). Во время пребыванія его
въ отомъ посл дпемт. город-в, съ шшъслучплосьпропсшсствіе,
р шившее, можотъ быть,
его участь въ СВІІТІ;. Аль-Газали паписалъ
изпіістііое сочііііепіе, которое обі.явлопобыло
въ Кордопл протвоньтмъ Магомотапгкои
релііііи, п по повелвпію Альморавпдгкаго
ІЪсударя, Алія, сына ІОсу«і>а (см. Лльмора«((ОьО^іублично
предаіюсожжеііію.Лль-Газалн
пе зиалъ объ этомъ, н, увид въ одиажды
вт. чпсл свонхъ слушателеп Пбнъ-Тумерта,
о которомъ слышалъ , что онъ былъ въ Кордов
, спросплъ его , что говорятъ тамъ объ
его сочішсніп. Увидомленнын имъ о позор ,
которому оію подверглось, А ль Газалп побл -
дігізлі., разорвалъбі.івіпую въ рукахъ сго кннгу,взвелъ
глаза къ небу,и воскліікнулъ; и Боже
моіі! да уіінчто;і;игся такігмъ же образомъ
царство печестпваго Альморавнда, Алія!» —
Моли Бога, отв чалъ Ибнъ-Тумертъ, чтобъ
Т о м ъ II.
оіп> сд лалъ мепя орудіемъ тпоей мести! —
Ст> отого времепи, в роятпо, родилось вт.
пемт. вам реніе сдилаться іп> отечестіш споемі
главою повой релвгіозйой секты, отмстпть
за осісорблепіе, iiaiiccemioe Аль-Газаліго,
іііііізпіювсргііутьвладьтчоствовашиуювъ
Афрнкіі іі Испапіп дпнастію Альморавпдопъ.
Совершішъ путешествіе въ Мекку , і ь 510
году гнджрм (11IG по Р. X.), Ибнъ Тумертъ
возвратплся на родшіу. Зд сь, онъ встр тплся
скоро въ город Малал съ однішъ молодымъ
человвко.чъ ппзкаго пропсхождепія,
по высокаго ума, храбрымт. и предпріплічпвымъ,
по іімеіпі Абдель-Мумспомъ (см. это
слово). Об щавъ досташпь ему образовапіе,
оіп< уговоріілъ его остаться прп ообі;, оталъ
ішушать еі іу попятія, сообразпыя съ гионІМП
ііаміірсіііями , и сд лалі. изъ него самаго
рпвногтнаго посл доватоля и помощііпка.
Оба оті отправились спачала въ Фсцъ , потомі.
въ Марокко, гд Ибііъ-Туі\іе|ітъ сталъ
мроповт.дывать почсрппутмя имъ in. Багдаді.
^ігыіія , возставалъ противь по]іоі;оі ь н
іосударя п парода, ув іп.евалъ уда.ілтьсяотъ
беззакоііій, псполнять все предпіісаппое релпііею,
п псправпть вкравшіяся in. нее злоупотреблеиія.
Подавая примлрт. собою, онъ
пріітіюріілся веліічайішімъ святоіпею, челов
комі. самон строгой и воздержной жіізіін,
ходилъ покрытый рубнщемъ, пспилъ вііпа,
и воспрещалъ себ всв у.іовольствія. Такпмъ
обііазомъ онъ сдіілался очень нзвФСтІІММ
і. и пріобріілъ себ мпогпхі. ііослі;дователей.
Иакоиецъ дерзкіе р чи и поступкп
Пбнъ-Тумерта, которыіі осмт.лплся даже
С СТЬ въ мечетп на мі.сто, принадлежащее
1
Стр.5