Национальный цифровой ресурс Руконт - межотраслевая электронная библиотека (ЭБС) на базе технологии Контекстум (всего произведений: 474698)
Консорциум Контекстум Информационная технология сбора цифрового контента

Оповiдання

0   0
Первый авторВовчок Марко
Страниц28
ID12602
АннотацияЛедащиця
Кому рекомендованоСочинения на украинском языке
Вовчок, М. Оповiдання : Сборник рассказов / М. Вовчок .— 1857 .— 28 с. — Проза

Предпросмотр (выдержки из произведения)

I в кiмнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено, - i крiслечко, i столичок, усе як слiд, по-панськiи. <...> Було, панi кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла. <...> Був у неї i собака з мiдi кований, i зайчик череп'яний, мережанi ушка. <...> Все те нi до чого, а вкупi воно блищить i на очi навертається, i рябiє - аж б'є. <...> А найдорожча штука-висiв у неї на стiнi пан мальований, чорнявий, як жук, а хмурий, як нiч, з золотими перснями на руцi, - її батько покiйний, князь вельможний. <...> Хто, було, не прийде до панiї з гостей, кожному панi оповiстить: "Се мiй татонько покiйничок! <...> Знала вона, як з ким поводитись, як заговорити, як глянути, зiтхнути. <...> Прийде якнй-небудь бiдолах, то вона йому гучно говорить: "Це мiй батько князь! <...> Другому, пихатому, багачевi, зiтхаючи: "Ото, як мiй батенько живий був, - ось iз його малювання, - не знала я бiди! <...> А третьому, щирому й молодому хлоп'ятi: "Що, - каже, - те свiтове - i вельможнiсть, i багатство? <...> От був мiй панотець - князь, великого чину дойшов... <...> Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка. <...> А про те не згадувала, як жукуватий князь прогайнував усю батькiвщину, зоставив їй тiльки будинок невеличкий у мiстi з садочком i двором, бо то була її материзна - того вже не змiг прогайнувати. <...> Чотири кiмнаточки було кругленьких в тiм будинковi: створчатi вiкна, рундучок з пiддашшям. <...> Зелений двiр травою високою порiс; од ворiт двi стежечки по йому бiгло узеньких: до будинку одна, друга до хати. <...> А чоловiк її десь далеко служив; ми його й не бачили. <...> Та й панiї було байдуже. Паничi скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали <...>
Оповiдання.pdf
Марко Вовчок. Оповiдання -----------------------------------------------------------------------Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) -----------------------------------------------------------------------ЛЕДАЩИЦЯ I Панi наша була не перволiток та й не яка стара; а з себе була висока, огрядна, говiрки скорої, гучної. Вбиралася шпетненько - шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. Ходить, було, як намальована. I в кiмнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено, - i крiслечко, i столичок, усе як слiд, по-панськiи. Було, панi кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла. Був у неї i собака з мiдi кований, i зайчик череп'яний, мережанi ушка. Все те нi до чого, а вкупi воно блищить i на очi навертається, i рябiє - аж б'є. А найдорожча штука-висiв у неї на стiнi пан мальований, чорнявий, як жук, а хмурий, як нiч, з золотими перснями на руцi, - її батько покiйний, князь вельможний. Хто, було, не прийде до панiї з гостей, кожному панi оповiстить: "Се мiй татонько покiйничок!" Знала вона, як з ким поводитись, як заговорити, як глянути, зiтхнути. Прийде якнй-небудь бiдолах, то вона йому гучно говорить: "Це мiй батько - князь!" Другому, пихатому, багачевi, зiтхаючи: "Ото, як мiй батенько живий був, - ось iз його малювання, - не знала я бiди!" А третьому, щирому й молодому хлоп'ятi: "Що, - каже, - те свiтове - i вельможнiсть, i багатство? От був мiй панотець - князь, великого чину дойшов..." Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка. А про те не згадувала, як жукуватий князь прогайнував усю батькiвщину, зоставив їй тiльки будинок невеличкий у мiстi з садочком i двором, бо то була її материзна - того вже не змiг прогайнувати. Чотири кiмнаточки було кругленьких в тiм будинковi: створчатi вiкна, рундучок з пiддашшям. За будинком садочок густий, старий вже. Зелений двiр травою високою порiс; од ворiт двi стежечки по йому бiгло узеньких: до будинку одна, друга до хати. Серед двору гiлляста яблуня стояла. Половину будинку панi оддавала якимсь паничам пiд найми; ще й столувала їх, - з того й жила, небога. А чоловiк її десь далеко служив; ми його й не бачили. Та й панiї було байдуже. Паничi скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали, то пiсеньок спiвали... Не гадки нашiй панiї по такому життю... II Мене їй подаровано. Я родом iз Глущихи; була колись Iваньковських панiв... Жила я в батька-матерi, - боже мiй милий! Тепер спогадаю, як-то жилось тодi менi! Оженився наш пан, i взяли мене на вслугу до молодої панiї. А вона, ся вже моя панi, у пригодi якось їй ставала. Гостює, було, мiсяць або й бiльше, догоджає їй. От як стала вона жалкуватись: - Що менi робити? Нема слуги! Чи не дасте ви менi яку з ваших? - Чому нi? Берiть собi, котру схочете. То вона i взяла мене, i завезла з собою од роду мого, од родини. Без мене i батько i мати померли; без мене рiд увесь перевiвся. Зосталась я сама одна у свiтi. Жила я в панiї рокiв з п'ять. Спершу я сама була в неї, а далi, як уже столовникiв завелося багато, панi взяла свою крiпосну молодицю з дочкою. Доти панi їх держала у якихсь приятелiв своїх, бо в неї, окрiм сього
Стр.1